 Версія для друку
 Написати листа
18 травня 2016 року в Петриківській районній бібліотеці пройшла зустріч із відомим письменником рідного краю, журналістом, телеведучим Володимиром Земляним
Щодня зі словом воскресаю…
У Петриківці вишня зацвіла,
Мов мати білу хустку пов’язала.
І променя надломлена стріла
Між буйних віт веселкою заграла. Це рядки із вірша нашого земляка, щиро закоханого в українське слово. 18 травня 2016 року в Петриківській районній бібліотеці пройшла зустріч із незвичайною людиною, відомим письменником рідного краю, журналістом, телеведучим Володимиром Земляним. Петриківщина – це земля, овіяна легендами, край неповторної краси, з мальовничими селами, родючими землями і річками. Жили і живуть тут прекрасні талановиті люди, серед яких є і відомі письменники. Молодь повинна знати їхні імена, їхню творчість, щоб мати краще уявлення про свою «малу Батьківщину», аби більше цінувати та любити її.
Володимир Земляний – поет не голосний, але щирий і вдумливий. Основу його збірок склали поезії на біблейські теми та сюжети, а також поезії про нашу духовність, культуру, традиції та історію. Автор двох поетичних збірок «Петриківська вишня »(1989) і «Подорожник слова» (2003). Друкувався в колективних збірках, альманахах, журналах і газетах. Маємо у фонді вже нові видання автора «Храмове свято»(2013) та «Русский разухай или украинские грабли»(2015).
Володимир Михайлович народився 4 грудня 1963 року в селі Жовтневому колись Царичанського району на Дніпропетровщині. Закінчував Петриківську середню школу. Мати, Марія Антонівна, працювала в городній бригаді, а батько Михайло Якимович, пасічникував. Перші гонорари отримував із сьомого класу, відколи в районній газеті «Приорільська правда» почали з’являтися вірші й матеріали про шкільне і сільське життя…
Як згадує автор :«до важкої праці за письмовим столом, а не до школярського віршування, мене, восьмикласника, налаштував найпоетичніший прозаїк української літератури Михайло Стельмах, якому я наважився надіслати «вибране» із заповітного зошита. «Література вимагає багато праці і шукань, шукань. Отож, шукай свого слова, свого образу,» - такими були заключні слова з листа-рецензії Михайла Стельмаха. Але я вибрав журналістику».
У 1986 році закінчив Київський державний університет імені Тараса Шевченка. Десять років працював у Дніпропетровську в обласних періодичних виданнях. Остання посада - заступник головного редактора органу обласної ради «Собор». Учасник неформальної преси. Причетний до виходу вітринної рукописної газети «Слово», газет «Жорна», «Форум», «Народна трибуна». Делегат Установчих зборів народного Руху України від Дніпропетровської області.
Домігся членства у журналістській та письменницькій спілках.
З 1996 року у Києві на телебаченні – спершу директор безефірної телекомпанії «Студію-Плюс», що спеціалізувалася на виробництві економічних, фінансових програм, зокрема й для Першого національного.
З 2003 року працює на УТР, нині - заступник генерального директора Всесвітньої служби «Українське телебачення і радіомовлення( УТР)».
Зустріч, яка тривала більше двох годин, пройшла за мить. Учасники дізналися про дитинство автора,становлення характеру, про його погляди та переконання, більше про рідний край, життя видатних знаних сучасників, цікаві факти творчих та життєвих сторінок Володимира.
«Маю головне захоплення: пишу вірші і пісні - працюю зі словом, і це допомагає в роботі», - каже автор.
«Коли у мене відберуть голос,
Мої руки напишуть слово.
З вами говоритимуть очі.
Коли очі перестануть бачити,
Говоритиму з вами серцем.
А коли зупиниться серце,
Скажуть про мене вірші…»
Для всіх присутніх експонувалась виставка з творами письменників – земляків «Дзеркало слова».
Неоціненними подарунком для бібліотеки були книги, які Володимир подарував з власними автографами, привіз в дар від Юрія Буряка, який колись жив у Петриківці, поета, перекладача, видавця, засновника і головного редактора альманаху «Хроніка-2000» , серії книжкових пам'яток «Українські пропілеї», «Ad fontes», «In corpore», «Світло світогляду»… та від товариства «Знання». Фонд бібліотеки поповнився на 68 примірників пречудових книг.
Завершили зустріч щирі оплески, подарунки,побажання натхнення та нових зустрічей. Нехай щастить Володимиру у всіх його починаннях.
Версія для друку
Написати листа
|