www.petrikiv-rn.dp.gov.ua
ГОЛОВНА СТОРІНКА МАПА САЙТУ ДОПОМОГА Середа, 3 червня 2020 року
Що нового на сайті ?

Архів публікацій
Петриківський район >> Петриківське Бюро правової допомоги інформує
28.04.2020 - Спадкування за заповітом
Версія для друку Написати листа
Рано чи пізно настає момент коли життя закінчується, а власність набута за життя залишається. Бувають моменти коли особа не ладить зі своїми рідними та бажає щоб її майно перейшло у спадок іншій особі. На сьогодні в законодавстві передбачена така можливість.

Заповіт:

Особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті є заповітом. Особливість заповіту полягає в тому, що цей правочин настільки тісно пов'язаний з особистістю заповідача, що виключає його складання за допомогою представника чи довірителя.

Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Заповідач може зобов'язати спадкоємця до вчинення певних дій немайнового характеру, зокрема щодо розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання, а також до вчинення певних дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети.

Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується іншою особою з вказанням причини. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами передбаченими законодавством.

Заповіт з умовою:

Заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо), якщо дана умова не суперечить закону або моральним засадам суспільства (не є нікчемною).

Необхідно зауважити, що виконання умови заповіту не завжди можна підтвердити документально. Це може стосуватися, зокрема, умови, пов’язаної з поведінкою спадкоємця (наприклад, припинення зловживання алкоголем, аморального способу життя і т.п.) У необхідних випадках для видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріус роз’яснює спадкоємцю про його право звернення до суду щодо встановлення відповідного факту виконання умови заповіту. Видача свідоцтва про право на спадщину здійснюється після подання спадкоємцем відповідного рішення суду, яке набрало законної сили. За відсутності документів, що підтверджують настання умови заповіту, якщо таке документальне підтвердження є необхідним, нотаріус виносить мотивовану постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з умовою. Однак, у такому випадку за спадкоємцем зберігається право на спадкування за законом.

"Секретний заповіт":

Цікавим є момент складання «секретного заповіту», зі змістом якого не має право ознайомитися навіть нотаріус.

Заповіт подружжя:

Подружжю надано право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належало йому на праві спільної сумісної власності. Після смерті одного з подружжя частка у праві спільної сумісної власності переходить до подружжя, який пережив, а нотаріус накладає заборону на відчуження, зазначеного у заповіті, майна.

Накладення заборони на майно після смерті одного із подружжя може порушити права так званих обов'язкових спадкоємців, які незалежно від змісту заповіту, мають право на певну частку. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті.

За життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту. Така відмова підлягає нотаріальному посвідченню.
Водночас, подружжя володіє не лише спільним сумісним майном, а і певним майном, яке належить йому на праві приватної власності. Спільний же заповіт подружжя не охоплює всього належного на праві власності майна, тому кожен із подружжя повинен скласти ще й заповіт, в якому визначити долю такого майна на випадок свої смерті.

Розірвання шлюбу припиняє статус подружжя, а недійсність шлюбу (визнання шлюбу недійсним) анулює статус подружжя, у зв'язку з цим розірвання шлюбу чи визнання шлюбу недійсним після складення заповіту подружжя позбавляє цей заповіт юридичного значення без пред'явлення відповідного позову. У цьому разі спадкування відбувається на загальних підставах.

Заповідальний відказ (легат):

Законодавством передбачено також поняття заповідального відказу який входить до числа особливих розпоряджень заповідача.

Заповідач має право зробити у заповіті заповідальний відказ. Відказоодержувачами можуть бути особи, які входять, а також ті, які не входять до числа спадкоємців за законом.

Заповідач покладає на спадкоємця за заповітом виконання будь – якого зобов’язання на користь однієї або кількох осіб (відказоодержувачів), які набувають права вимагати його виконання,

Відказоодержувачами можуть бути як особи, що входять, так і які не входять у коло спадкоємців за законом.

Таким чином, в силу легату між спадкоємцем і відказоодержувачем (легатарієм) виникає зобов’язання, у якому легатарій виступає як кредитор, а спадкоємець як боржник.

Право вимоги має відказоодержувач до спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Предметом заповідального відказу (легата) може бути передача відказоодержувачу (легатарію) у власність або відповідно з іншим речовим правом майнового права або речі, що входить чи не входить у склад спадку.

Наприклад, це може бути покладення обов’язку погасити його борг, купити яку-небудь річ та передати ії відказоодержувачу.

Також це може бути покладення на спадкоємця, до якого переходить жилий будинок (квартира або інше рухоме чи нерухоме майно), зобов’язання щодо надання відказоодержувачу права користування будинком (квартирою або іншим рухомим чи нерухомим майном).

Отже, в сучасному цивільному законодавстві України за допомогою конструкції легата спадкодавцю надається можливість покласти на спадкоємця за заповітом виконання будь-якого майнового зобов’язання на користь особи – відказоодержувача, зазначеного спадкодавцем. (

Скасування та зміна заповіту:

Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт, внести до нього зміни або скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, коли правочин вчинила недієздатна особа або під впливом насильства.

Визнання заповіту недійсним:

За позовом заінтересованої особи суд може визнати заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі .Підставами недійсності заповіту, тобто нікчемності в силу закону, є складання заповіту особою, яка не мала на це права, або складання з порушенням форми та посвідчення заповіту. Оскільки право на складання заповіту має особа з повною цивільною дієздатністю, це і є основною підставою для нікчемності заповіту як такого, що складений особою, яка не мала на це права. Проте в переважній більшості випадків такі заповіти стають предметом судового розгляду, в процесі якого і визначається обсяг дієздатності фізичної особи-заповідача за допомогою посмертної судово-психіатричної експертизи. Тому попри віднесення таких заповітів до нікчемних, вони можуть визнаватися недійними в судовому порядку.

Прийняття спадщини за заповітом:

Для прийняття спадщини за заповітом встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємцю потрібно протягом цього часу звернутися з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса, тобто наявність заповіту не передбачає того що спадкоємець вступить в спадщину «автоматично». Якщо спадкоємець протягом цього строку, не подав відповідну заяву, він вважається таким, що не прийняв її, якщо немає місця фактичного прийняття спадщини.

Звернувшись з позовом до суду спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, може отримати додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Фактичне прийняття спадщини:

Фактичне прийняття - це спосіб прийняття спадщини, який може замінювати собою подання заяви про прийняття спадщини. Так, видача свідоцтва про право на спадщину особам, які фактично прийняли спадщину, тобто спадкоємець за заповітом, який постійно проживав разом зі спадкодавцем, ніяким строком не обмежена. Проте, особа яка прийняла спадщину фактично обмежується строком у 6 місяців щодо відмови від неї

Якщо у Вас, виникають правові питання, які потребують відповідей, отримати їх безкоштовно можна в Петриківському бюро правової допомоги, яке знаходиться за адресою: смт Петриківка, пр. Петра Калнишевського, 69, каб. 214. Консультації за телефоном 0962193947.

Начальник бюро

Лариса Орел


Версія для друку Написати листа

Про цей сайт | Запитання | Адміністратор